Завантажити На сайт кафедри ХТКМ додано інформацію про підписані договори про співпрацю (меморандуми) між кафедрою та підрприємствами, науковими установами та
До уваги студентів, аспірантів, науковців та викладачів! Запрошуємо Вас взяти участь в ХIIІ Міжнародній науково-практичній Web-конференції «Композиційні
Запрошуємо вас долучитися 17 лютого 2024 року до Дня відкритих дверей КПІ ім. Ігоря Сікорського КПІАбітFest ОНЛАЙН, на якому ви дізнаєтеся про освітні
Платформа з працевлаштування КПІ Студентові знайти омріяну роботу, а роботодавцеві — кваліфікованого спеціаліста в КПІ тепер легко. Адже у Київській
Історія кафедри
фффффПідготовку інженерів-технологів силікатного профілю в Київському політехнічному інституті почали здійснювати з першого року його створення. В цьому плані значний вклад зробив інженер-технолог К.Г. Дементьєв, який став організатором і першим завідувачем кафедри технології будівельних матеріалів і мінеральних речовин, керував дипломними роботами і проектами, а в 1905 році захистив докторську дисертацію на тему "Наукові основи техніки будівельних матеріалів" і став професором
фффффК.Г. Дементьєв приклав чимало зусиль для забезпечення студентів навчальними посібниками. Відомо, що він написав близько 40 книжок з питань хімії, хімічної технології і теплотехніки будівельних матеріалів, хімічного контролю виробництва.
фффффВ 1921 році від вказаної кафедри відокремилась кафедра технології силікатів на чолі з Б.С. Лисіним, який в справу організації кафедри вніс кращі традиції свого вчителя К.Г. Дементьєва. Під безпосереднім керівництвом Б.С. Лисіна підготовлено близько 500 інженерів-технологів для силікатної промисловості і науки, багато з них зарекомендували себе як фахівці високого рівня.
В 1920 році Б.С. Лисін керував відновленням крупних Новоросійських цементних заводів, у 1928 році він був головою Комісії по вивченню районів будівництва цементних заводів на Україні та сировинної бази. Вагомим є творчий внесок Б.С. Лисіна та його учениці К.А. Галабутської, яка потім стала завідувачем кафедри хімічної технології силікатів Львівського політехнічного інституту, в розвиток каолінової промисловості на Україні. За наукові розробки академік АН УРСР Б.С. Лисін удостоєний Державної премії СРСР, а його роботи з дослідження каолінів України узагальнені в ряді монографій.
В 1956 році кафедру технології силікатів КПІ очолив д.т.н., професор О.О. Алентьєв. Продовжуючи традиції своїх попередників, він розширив наукові дослідження кафедри в галузі вогнетривів. До речі, йому належить розробка технології одержання гідроксиду магнію з ропи озера Сиваш. Чільне місце серед працівників кафедри займав к.т.н.. доцент В.В. Манжурнет - відомий спеціаліст в галузі в'яжучих матеріалів повітрянного твердіння, який в 1954-1955 та 1961-1962 р. р. завідував кафедрою в'яжучих речовин КПІ.
В 1962 році кафедри технології силікатів та в'яжучих речовин КПІ були об'єднані в одну кафедру технології силікатів під керівництвом О.О. Алентьєва, якою він завідував до 1964 року.
З 1964 року цю кафедру очолював д.т.н., проф. О.В. Ралко. Науковий напрямок його досліджень пов'язаний з виясненням термодинамічних і термохімічних характеристик при сушці та випалі силікатів.
В 1969 році кафедру технології силікатів КПІ розділили на дві: хімічної технології керамики та скла - завідувач кафедри О. В. Ралко та хімічної технології в'яжучих речовин на чолі з д.т.н., професором О.О. Пащенко, яку він очолював до кінця 1989 року. О.О. Пащенко створив наукову школу, основними напрямками робіт якої поряд з традиційною для КПІ проблемою розширення сировинної бази силікатних виробництв були роботи в галузі створення теоретичних основ технології виробництва силікатних та композиційних матеріалів.
З 1990 року по теперішній час кафедрою керує д.т.н., проф. В.А. Свідерський. Сучасна назва кафедри поєднує спеціалізації з хімічної технології в'яжучих, полімерних і композиційних матеріалів та відповідає обсягу робіт, які виконує педагогічний колектив по основним напрямкам наукових досліджень.
В 1991 році був здійснений перший набір на спеціальність "Технологія переробки полімерів", а в 1997 році - перший випуск спеціалістів. Колективом кафедри здійснена велика робота по створенню методичного забезпечення викладання профілюючих дисциплін.
фффффК.Г. Дементьєв приклав чимало зусиль для забезпечення студентів навчальними посібниками. Відомо, що він написав близько 40 книжок з питань хімії, хімічної технології і теплотехніки будівельних матеріалів, хімічного контролю виробництва.
фффффВ 1921 році від вказаної кафедри відокремилась кафедра технології силікатів на чолі з Б.С. Лисіним, який в справу організації кафедри вніс кращі традиції свого вчителя К.Г. Дементьєва. Під безпосереднім керівництвом Б.С. Лисіна підготовлено близько 500 інженерів-технологів для силікатної промисловості і науки, багато з них зарекомендували себе як фахівці високого рівня.
В 1920 році Б.С. Лисін керував відновленням крупних Новоросійських цементних заводів, у 1928 році він був головою Комісії по вивченню районів будівництва цементних заводів на Україні та сировинної бази. Вагомим є творчий внесок Б.С. Лисіна та його учениці К.А. Галабутської, яка потім стала завідувачем кафедри хімічної технології силікатів Львівського політехнічного інституту, в розвиток каолінової промисловості на Україні. За наукові розробки академік АН УРСР Б.С. Лисін удостоєний Державної премії СРСР, а його роботи з дослідження каолінів України узагальнені в ряді монографій.
В 1956 році кафедру технології силікатів КПІ очолив д.т.н., професор О.О. Алентьєв. Продовжуючи традиції своїх попередників, він розширив наукові дослідження кафедри в галузі вогнетривів. До речі, йому належить розробка технології одержання гідроксиду магнію з ропи озера Сиваш. Чільне місце серед працівників кафедри займав к.т.н.. доцент В.В. Манжурнет - відомий спеціаліст в галузі в'яжучих матеріалів повітрянного твердіння, який в 1954-1955 та 1961-1962 р. р. завідував кафедрою в'яжучих речовин КПІ.
В 1962 році кафедри технології силікатів та в'яжучих речовин КПІ були об'єднані в одну кафедру технології силікатів під керівництвом О.О. Алентьєва, якою він завідував до 1964 року.
З 1964 року цю кафедру очолював д.т.н., проф. О.В. Ралко. Науковий напрямок його досліджень пов'язаний з виясненням термодинамічних і термохімічних характеристик при сушці та випалі силікатів.
В 1969 році кафедру технології силікатів КПІ розділили на дві: хімічної технології керамики та скла - завідувач кафедри О. В. Ралко та хімічної технології в'яжучих речовин на чолі з д.т.н., професором О.О. Пащенко, яку він очолював до кінця 1989 року. О.О. Пащенко створив наукову школу, основними напрямками робіт якої поряд з традиційною для КПІ проблемою розширення сировинної бази силікатних виробництв були роботи в галузі створення теоретичних основ технології виробництва силікатних та композиційних матеріалів.
З 1990 року по теперішній час кафедрою керує д.т.н., проф. В.А. Свідерський. Сучасна назва кафедри поєднує спеціалізації з хімічної технології в'яжучих, полімерних і композиційних матеріалів та відповідає обсягу робіт, які виконує педагогічний колектив по основним напрямкам наукових досліджень.
В 1991 році був здійснений перший набір на спеціальність "Технологія переробки полімерів", а в 1997 році - перший випуск спеціалістів. Колективом кафедри здійснена велика робота по створенню методичного забезпечення викладання профілюючих дисциплін.